FGM-148 Javelin

(англ. FGM-148 Javelin — «дротик») — переносний протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) виробництва американських підприємств Raytheon та Lockheed Martin. Перший серійний ПТРК третього покоління, обладнаний прицілом «вистрілив-забув» — ракета має теплову голівку самонаведення, тому оператор ракетного комплексу не має супроводжувати і коригувати політ ракети після запуску, поки вона наближається до цілі. Оператор також може вибрати один із двох режимів атаки ракети: атака згори, для ураження бронетехніки у менш захищений верх, або атака по прямій.

«Джавелін» призначений для ураження бронетехніки, укріплень на землі, а також деяких літальних об’єктів, що переміщуються на низькій висоті й швидкості — гелікоптерів або БПЛА.

Цей ПТРК США розробляли з 1986 року, а прийняли на озброєння в 1996 році. Успішно використовували в Іраку. Постачають на експорт у деякі країни світу.

З 30 квітня 2018 року перші комплекти стали надходити до України. Після початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, цей ПТРК став символом українського опору.

Історія

ПТРК Javelin був задуманий як заміна протитанкового ракетного комплексу M47 Dragon, який перебував на озброєнні з 1975 року. Перші спроби створити нову систему відбулись іще в 1978 році, коли стартували роботи над проектом IMAAWS (англ. Infantry Manportable Anti Armour Assault Weapon System). Проте ця програма не виправдала сподівань й роботи над нею були згорнуті. На початку 1980-х років розпочались роботи за програмою англ. Assault-Breaker, яка також мала створити протитанкову ракетну систему, але так само не мала успіху.

Javelin увібрав у себе всі напрацювання, отримані компанією-розробником під час роботи над цими та подібними проектами. Контракти на проведення науково-дослідних конструкторських робіт із трьома компаніями-розробниками (Texas Instruments, Hughes Aircraft та Ford Aerospace and Communications Corporation) на конкурсній основі (з вибором одного з трьох дослідних прототипів) були укладені 28 серпня 1986 року. Випробування комплексу розпочались в 1988 році, в лютому 1989 року розробка TI була оголошена переможцем конкурсу на заміну ПТРК Dragon. Назву «Javelin» комплекс отримав у жовтні 1991 року, до цього він мав назву «TI AAWS-M». Після перемоги компанії-розробнику було надано 36 місяців на доведення комплексу.

Уже з 1994 року було розпочато виготовлення установчої партії Javelin[21], в ході експлуатації якої розкрилися проблеми, типові для високотехнологічних зразків озброєння і військової техніки: Texas Instruments виклалася «на повну котушку» на етапі конкурсного відбору та її ресурси були на межі виснаження, що незабаром відбилось на якості серійної продукції, — після прийняття комплексу на озброєння стало очевидним, що серійні зразки як ракет, так і командно-пускових блоків (КПБ) серйозно поступаються якістю і бойовими можливостями зразкам, представлених на випробування в 1987—1989 рр.

Внаслідок розслідування урядовою комісією було з’ясовано, що матеріально-технічна база компанії обмежена і не може забезпечити необхідної якості при серійних обсягах виробництва, в такому вигляді, комплекс не відповідає пред’явленим державним вимогам. У Texas Instruments були готові забезпечити необхідні показники виробництва з істотним зниженням якості, який зацікавлені особи серед армійського генералітету повинні були «не помітити», але конкуренти, які мали види на її бізнес, доклали всіх зусиль до того, щоб цього не допустити. Зазначені чинники призвели до поглинання ракетного бізнесу Texas Instruments компанією Raytheon, яка могла собі дозволити капіталовкладення такого масштабу і викупила все, що стосувалось виробництва ПТРК Javelin, включно зі штатом інженерно-технічних працівників, весь робочий персонал і складальну лінію, внісши цілу низку змін (наприклад, масивний КПБ, якого не було у Javelin на момент прийняття на озброєння і який увібрав у себе багато рис від згорнутого в середині 1980-х рр. власного проекту Raytheon).

Спочатку, у відбірковому турі програми AAWS-M, коли зразок Texas Instruments ще проходив випробування нарівні з іншими дослідними прототипами, планувалося протягом 6 років закупити для потреб Сухопутних військ і Корпусу морської піхоти США до 7 тис. ПТРК і 90 тис. ракет до них. Також передбачалося, що поставки на експорт для армій країн-союзників можуть досягти 40-70 тис. ракет, згодом, до моменту завершення конкурсу та оголошення переможця, замовлення було знижено до 74 тис. ракет, а на момент завершення доводочних робіт і прийняття комплексу на озброєння обсяги поставки були іще зменшені й, до того, на триваліший термін — 33 тис. ракет протягом 11 років (тобто всього близько третини від вихідного національного замовлення і практично тотальне онулення закордонного замовлення). Одним із головних чинників настільки кардинального перегляду програми держзакупівель в частині протитанкового озброєння став розпад СРСР. Комплекси Javelin розроблялися спеціально під забезпечення ними угруповання сухопутних військ США в Європі, яка в силу названих обставин перестала потребувати засобів такого роду.

Загальна вартість програми розробки і виробництва ПТРК «Javelin» склала $5 млрд. Вартість ракети в пусковому контейнері при закупівлі для армії і морської піхоти США становить близько $73 тис. у цінах 1992 року, $78 тис. в цінах 2002 року[24] і наближається до $100 тис. у цінах 2013 року, а вартість командно-пускового блоку складає $126 тис. у цінах 2002 року, що робить “Джавелін” найдорожчим ПТРК за всю історію створення та використання подібних комплексів.

Конструкція

Пульт керування з під’єднаним транспортно-пусковим контейнером Повний комплекс Javelin складається з трьох основних модулів:

  • пульту керування — пускова установка M98A1 Command Launch Unit (CLU),
  • боєприпасу в транспортно-пусковому контейнері (має форму тубуса) Launch Tube Assembly (LTA),
  • елемента живлення і системи охолодження теплових сенсорів Battery Coolant Unit (BCU).
  • Транспортно-пусковий контейнер слугує для безпечного транспортування і пуску ракети.

Ракета комплексу «Javelin» має інфрачервону головку самонаведення (ІЧ ГСН), завдяки якій протитанковий комплекс і належить до третього покоління — в ньому реалізований принцип «вистрілив-забув», де після пуску ракета самостійно корегує траєкторію свого польоту. Ракета обладнана крилами, що розкриваються за класичною аеродинамічною схемою. За вибором оператора, ракета здатна уражати цілі як в лобову частину, так і згори вниз, де ракета попередньо набирає висоту перед атакою. У поєднанні з потужною тандемно-кумулятивною БЧ, ці характеристики дозволяють ракеті уражати всі сучасні танки.

У ПТРК створена система «м’якого пуску», що дозволяє стріляти із закритих приміщень.

Для пуску необхідно:

  • Приєднати транспортно-пусковий контейнер (ТПК) із ракетою до пускового пристрою (ПП);
    Зняти торцеву кришку ТПК;
  • Ввімкнути комплекс та охолодити ГСН;
  • «Захопити ціль» за допомогою регульованого маркера наведення на моніторі пускової установки (ПУ) та вибрати тип атаки — прямий чи зверху;
  • Натиснути спускову клавішу.

Пульт керування — пускова установка M98A1 Command Launch Unit (CLU) єдина складова комплексу, яка призначена для багаторазового використання. Вона надійно захищена від ударів гумовими абсорберами та має дві рукояті в нижній частині. Цей модуль складається з: корпусу, абсорберів ударів, рукояток, відсіку для елемента живлення, оптичного прицілу, теплового прицілу, окуляра, гнізда для з’єднання з обладнанням для навчання та гнізда для під’єднання до ракети[25]. Абсорбери також захищають обличчя та очі стрільця під час пуску ракети. Разом із сумкою для перенесення та приладдям для очистки, модуль важить 6,4 кг. Його габарити (Д×В×Ш) складають 34,8×33,9×49,9 см.

Схематичний вигляд M98A1 CLU, позначено об’єктив для денного прицілу, поруч із ним знаходиться об’єктив тепловізійної камери. Відсік для елемента живлення пульта керування призначений для розміщення елементу живлення LiSO2 (літій-діоксид сірки) BA-5590/U без можливості перезаряджання, який забезпечує роботу системи протягом 0,5–4 години (в залежності від температури), або елемент живлення-акумулятор BB390A, який дозволено використовувати лише під час навчання.

Оптичний приціл є зоровою трубою з 4-кратним збільшенням, полем огляду 4,80°×6,40° та не потребує живлення. Основним призначенням оптичного прицілу є огляд поля бою та пошук цілей вдень.

Тепловий приціл (англ. Night Vision System, трансліт. NVS) є тепловізором та основним прицільним пристосуванням, яким користуються стрільці як вночі, так і вдень. Він дає можливість стрільцеві працювати за умов поганої видимості (туман, дощ, задимлення, димові завіси, тощо) та теплових завад. Тепловий приціл складається з об’єктиву, теплового детектора-охолоджувача (поміщеного в посудину Дьюара), дисплея пульту керування та окуляра, який може працювати у двох режимах:

  • Широкий кут огляду (WFOV) дає 4-кратне збільшення (поле зору 4,58°×6,11°);
  • Вузький кут огляду (NFOV) дає 9-кратне збільшення (поле зору 2,00°×3,00°).

Охолоджувач використовує двигун Стірлінга та здатен охолодити систему до робочої температури за 2,5-3,5 хвилини. Тепловий сенсор має роздільну здатність 240×1 пікселів (пізніші версії 240×2 та 240×4) — такий вузький сенсор здатен охопити все поле зору завдяки дзеркалу, що коливається із боку в бік. Сенсор перетворює теплову енергію на електричні сигнали, які відображаються на моніторі.

Стрілець бачить зображення і з оптичного, і з теплового прицілів через єдиний окуляр. Перемикання між оптичним прицілом та тепловим режимом відбувається поворотом дзеркальця в середині пристрою. При цьому, стрілець може спостерігати за полем бою через оптичний приціл навіть тоді, коли пристрій вимкнено.

Пульт керування має два порти: один для з’єднання з системою для навчання та один для під’єднання до боєприпасу в транспортно-пусковому контейнері. Також поруч з окуляром знаходиться індикатор вологості повітря всередині пристрою.

Дисплей та індикатори

Окуляр має муфту, яка захищає зображення від відблисків від навколишніх джерел світла. Також лінзи окуляра дають можливість стрільцеві підлаштуватись під необхідні діоптрії. Також у муфту окуляра вбудовані пелюстки, які його закривають, якщо муфта не притиснута оком. Це не лише захищає поверхню лінзи від подряпин, а й попереджає демаскування стрільця вночі.

По периметру навколо монітора розташовано 14 кольорових індикаторів, на яких показаний поточний режим роботи, налаштування, та можливі помилки в системі.

Зелені індикатори повідомляють про обраний режим перегляду (денний, широке поле зору, мале поле зору, зображення з голівки самонаведення ракети), обраний режим атаки (прямий чи непрямий). Іще один зелений індикатор працює при увімкненому світлофільтрі теплового прицілу.

Два індикатори бурштинового забарвлення повідомляють, коли тепловий сенсор пульта керування не охолоджений до робочої температури (лівий) та неготовність голівки самонаведення ракети (справа). Індикатор блиматиме, якщо електроніка голівки самонаведення перегріта, а система автоматично вимкнеться протягом 30 секунд.

П’ять червоних індикаторів повідомляють про несправність системи: автотест голівки самонаведення, збій при пуску ракети, проблеми з елементом живлення ракети та пульту керування, а також автотест пульту керування.

Додаткові індикатори відображаються вже на самому дисплеї: прицільна сітка, позначки, за якими можна визначити режим перегляду (широке чи вузьке поле зору), кути прямокутника захоплення цілі, тощо.

Важелі керування

Перемикач живлення має чотири режими: вимкнено, денний режим, нічний, тестування (OFF, DAY, NIGHT та TEST). Коли прилад вимкнено, він не споживає жодної енергії, проте дозволяє оглядати поле бою через 4-кратний оптичний приціл. У денному режимі (DAY) блок керування (CLU) починає споживати струм з елемента живлення, проте тепловий приціл не працює. У нічному режимі (NIGHT) тепловий приціл охолоджується та дозволяє стрільцеві споглядати поле бою в інфрачервоному діапазоні хвиль. Режим тестування (TEST) запускає програму автодіагностики.

На лівій рукояті знаходяться чотири важелі керування: увімкнення фільтру для захисту теплового прицілу від виявлення ворогом (англ. filter select, FLTR), налаштування фокусу теплового прицліу (FOCUS), режим роботи прицілу (SGT SEL: денний, широке, вузьке поле зору або голівки ракети), увімкнення голівки самонаведення, який відкриває можливість для здійснення пуску ракети.

На правій рукояті знаходяться важелі налаштування яскравості та контрасту, висоти та ширини прямокутника захоплення цілі, вибір режиму атаки та пусковий гачок.

Транспортно-пусковий контейнер

Транспортно-пусковий контейнер та розташування модуля з елементом живлення-системою охолодження (BCU) Боєприпас системи Javelin складається з ракети FGM-148, транспортно-пускового контейнера, в якому вона знаходиться, блоку живлення та охолодження ракети (англ. Battery Coolant Unit, BCU), що знаходиться на транспортно-пусковому контейнері. Повна вага боєприпасу дорівнює 16 кг.

Транспортно-пусковий контейнер виготовлений з вуглецевого волокна зміцненого епоксидними смолами, має дві кришки на кінцях, короткий ремінець для руки, довший ремінець для перенесення на плечі, роз’єм під’єднання до CLU та підкладку для плеча. Таким чином, транспортно-пусковий контейнер слугує як для транспортування ракети, так і для її пуску. Гарантований термін зберігання дорівнює 10 років.[30] Транспортно-пусковий контейнер має 121 см завдовжки та 14 см у діаметрі; діаметр тильних заглушок дорівнює 30 см

На транспортно-пусковому контейнері знаходиться блок з елементом живлення та системою охолодження (англ. Battery Coolant Unit, BCU). Цей блок містить невідновлюваний елемент живлення на основі літію та невеликий балон зі стисненим аргоном. Елемент живлення живить голівку самонаведення ракети електричною енергією перед пуском, а стиснений аргон слугує для охолодження теплової матриці голівки самонаведення до робочої температури із використанням ефекту Джоуля-Томсона. Блок BCU може бути запущений лише один раз та розрахований на роботу протягом не більше 4 хвилин. Існує два взаємно сумісних варіанта блоку, які відрізняються лише зовнішнім виглядом: один має суцільне покриття, інший — ребристу поверхню теплообмінника.[31] Вага блоку складає 1,3 кг, довжина 20,7 см, ширина 11,8 см.

Ракета (будова)

Схематичне зображення відсіків (що частково перетинаються) ракети FGM-148.
Ракета складається з декількох відсіків: наведення (англ. Guidance Section), середнього (англ. Mid-body Section), бойової частини (англ. Warhead), моторний відсік (англ. Propulsion Section) та приводів керма (англ. Control Actuator Section).

Відсік наведення містить голівку самонаведення, її електронні складові та слугує для стеження та наведення на ціль. У голівку самонаведення також вбудований контактний підривач для бойової частини. Інфрачервоний датчик побудований на основі чутливих елементів телуриду ртуті-кадмію (HgCdTe) та має роздільну здатністю 64×64 пікселів.

У середній частині ракети знаходиться електронна система керування вогнем (англ. Electronic Safe Arm and Fire Unit, ESAF), яка слугує як запобіжник проти випадкової детонації бойової частини та керування двигунами ракети. ESAF відповідальна за правильну роботу ракети та має запобігати детонації в транспортно-пусковому контейнері у випадку осічки при старті двигунів. При влученні у ціль вона підриває обидва заряди бойової частини у правильному порядку із дотриманням необхідних затримок. У цьому відсіку знаходяться шість крил, які слугує для стабілізації ракети та розкриваються після виходу із контейнера.

Бойова частина ракети тандемна кумулятивна і тому складається з двох зарядів. Призначення першого — ініціалізація динамічного захисту аби звільнити шлях для основного заряду. Якщо ціль не захищена динамічним захистом, перший заряд діє на броню та підсилює сумарну дію зброї. Бойова частина має такий самий діаметр, як і ракета. Її основним призначенням є ураження броньованої цілі.

Відсік двигунів та керма. Елемент живлення позначений заштрихованими лініями.
Моторний відсік містить два ракетних рушія. Перший ступінь — вибивний заряд, відповідальний за викидання ракети із пускового контейнера на безпечну відстань. Вибивний заряд повністю вигоряє поки ракета перебуває в контейнері. Завдяки цьому ракета опиняється на такій відстані від стрільця, що основний, маршовий, рушій вже не може завдати йому шкоди реактивним струменем.

Стартовий рушій (вибивний заряд) та маршовий двигун відокремлені між собою досить міцною прокладкою, аби захистити основний двигун від надмірного тиску вибивного заряду, але достатньо крихкою, щоб зруйнуватись під дією газів основного двигуна.

Відсік приводів керма відповідальний за генерацію сигналів керування на аеродинамічні керма, а також за живлення електронних компонент ракети енергією. Ракета має чотири керма, які після виходу з контейнера автоматично розкладаються та фіксуються. Також ракета має чотири лопаті відхилення вектору тяги маршового двигуна. Електричний струм отримується з елемента живлення на розплавленій солі, який отримує для своєї роботи теплову енергію горіння маршового двигуна.

Голівка самонаведення

Принцип «вистрелив-забув» реалізований в Javelin завдяки поєднанню тепловізійної системи спостереження із системою відстеження цілі та керування. Стрілець використовує тепловий приціл пускової установки — пульту керування для пошуку та ідентифікації цілі, а потім вмикає тепловізійну систему ракети та наводить її на захоплену ціль.

Система захоплення цілі ракети складається із трьох основних частин: матрицю чутливу до теплового випромінювання (англ. focal plane array, FPA), систему охолодження і калібрування, та систему стабілізації.

Процес охолодження голівки самонаведення оснований на ефекті Джоуля-Томсона та реалізований завдяки вбудованому в чутливу матрицю малогабаритного охолоджувача класу IDCA Dewar cooler[33]. Поки ракета знаходиться в транспортно-пусковому контейнері, її голівка самонаведення охолоджується із допомогою стисненого аргону із ємності зовнішнього джерела живлення. Після пуску використовується балон всередині ракети.

У голівці самонаведення використана матриця виробництва компанії Raytheon Матриця створена на мікроболометрах на основі телуриду кадмію-ртуті. Відомо, що в експортних модифікаціях голівка самонаведення чутлива до хвиль довжиною 8-12 мкм. За даними виробника, матриця відповідає стандарту LWIR, що зазвичай означає довжину хвилі до 14 мкм. Розбіжності можуть бути пов’язані із матеріалами захисного ковпака та інфрачервоних лінз: сульфід цинку дешевший за германій та починає поглинати випромінювання з довжиною хвилі 12 мкм і вже повністю поглинає після 14 мкм.

Javelin використовує алгоритм на основі кореляційного аналізу постійно оновлюваного шаблону цілі. Цей алгоритм складається з таких кроків:

Отримання шаблону цілі як еталонної фотографії з командно-пускового пристрою CLU. Для цього перед пуском ціль знімається зі збільшенням та обрізкою кадра.
Знімання кадрів вже з ГСН ПТКР на матрицю 64×64 пікселі зі швидкістю 180 кадрів на секунду.
На отриманому кадрі відбувається пошук ділянок із крупними об’єктами в ІЧ-діапазоні, що обрізаються як «регіони інтересу» (англ. Region of Interest, ROI).
За даними гіроскопів алгоритм оцінює приблизну відстань до цілі та горизонт ракети і, зазвичай, із допомогою перетворення Меліна отримує зменшений і правильно обернений шаблон у такому ж масштабі, як і отримані знімки «регіонів інтересу».
Надалі алгоритм послідовно багато разів «прикладає» шаблон до зображення «регіону інтересу», рухаючись попіксельно та порядково.
Далі обчислюють функції кореляційного аналізу і якщо зображення схоже із шаблоном, то з’являються сплески кореляції (англ. correlation peaks).
Алгоритм обирає як координати цілі ті координати накладення шаблону, які показали найбільші кореляційні піки. До відстані 100—300 метрів деталі цілі для матриці з низькою роздільною здатністю, як у Javelin, майже нероздільні[41], тому алгоритм більшою мірою сприймає ціль як точковий об’єкт.
Якщо фотографія цілі істотно відрізняється від шаблону (має слабку кореляцію), то відбувається запам’ятовування вже нового зображення як нового набору кореляційних точок («адаптованого шаблону») і повтор із кроку 2.
За умов без організації протидії захопленню ГСН із боку цілі ймовірність влучення досить висока — 96 %.

Протидія математичним алгоритмам захоплення цілі полягає в максимальному скороченні кількості температурно контрасних зон на об’єкті, аби зменшити кількість зон, які можуть бути використані для кореляції, а також створити «хибні точки», які руйнуватимуть кореляцію, що може зменшити ймовірність захоплення цілі до 30 %, а дальність захоплення цілі зменшити в 2,7 раза. Зазвичай, цього досягають застосуванням стелс-технологій в інфрачервоному діапазоні, теплової ізоляції корпусу та інтенсивне змішування газового струменю вихлопних газів із холодним повітрям, а також через інфрачервоні пастки.

Натомість Javelin використовує технології підвищення чутливості своєї ГСН, аби бути здатним захопити опорні кореляційні точки на цілі навіть за умови низького теплового контрасту.

Бойова частина

Бойова частина ракети тандемна кумулятивна з електронною затримкою детонації основного заряду. Основний кумулятивний заряд Javelin принципово нічим не відрізняється від решти кумулятивних боєприпасів за характером дії та призначений для пробивання в броні невеликого за діаметром отвору кумулятивним струменем.

Тандемна будова бойової частини має ефективно протидіяти динамічному захисту бронетехніки. Перший, менший і легший вибуховий заряд ініціює елементи динамічного захисту, а більший та важчий вибуховий заряд вже має можливість уразити безпосередньо саму броню, не захищену елементами динамічного захисту.

Матеріал кумулятивної воронки впливає на справжню бронепробивність бойової частини, оскільки вона залежить від співвідношення щільності броні та матеріалу, з якого зроблено кумулятивну воронку. У першому заряді кумулятивна воронка зроблена з молібдену, який на 30 % щільніше за залізо. Щільний метал має попри невеликий калібр заряду поліпшити пробиття бронекришок елементів динамічного захисту. Основний заряд облицьований міддю, яка щільніша за залізо лише на 10 %.

Довжина кумулятивного струменя прямо залежить від діаметра кумулятивної воронки і дорівнює 1,5-4 калібри ПТКР. Ракета Javelin має порівняно невеликий калібр 127 мм у порівнянні з 152 мм у важчих ПТРК типу «Корнет» та BGM-71 TOW. Це дає підстави низці експертів стверджувати, що заявлений показник бронепробиття у 800 мм завищений, а насправді ракета здатна пробити до 600 мм гомогенної броні.

Для захисту основного заряду від осколків та ударної хвилі після детонації першого заряду між ними знаходиться захисна перегородка виготовлена із композитного матеріалу. Аби не перешкоджати кумулятивному струменю в середині перегородки зроблений отвір. Ефективність бойової частини проти динамічного захисту, створеного для протидії тандемним боєприпасам (ДЗ типу Релікт або Малахіт) залишається відкритим питанням.

Бойова частина має електронну систему детонації (англ. Electronic Safe Arming and Fire, ESAF). Ця система має низку запобіжників проти передчасного спрацювання зарядів, а також гарантує правильну роботу тандему — витримує необхідну затримку між підривом першого та основного зарядів.

Попри те, що тандемна кумулятивна бойова частина ракет системи Javelin довела свою ефективність в боротьбі із бронетехнікою, вона виявилась недостатньо ефективною в боротьбі з неброньованими цілями: піхота в укритті, легкоброньована або взагалі неброньована техніка, тощо. Для підвищення ефективності була створена ракета з універсальною бойовою частиною (англ. multi-purpose warhead, MPWH), яка буде використана в модернізованому варіанті FGM-148F. Єдина відмінність від базової моделі полягає у використанні металевої обгортки в корпусі навколо вибухової речовини, яка виготовлена з міцної сталі та має готові осколкові елементи, завдяки чому формується вдвічі інтенсивніше осколкове поле. Ця модифікація не змінює габаритів та ваги ракети та не погіршує її ефективність в боротьбі з бронетехнікою.

Боєприпасів із бойовими частинами інших видів, зокрема, термобаричними, нема і про плани налагодити їх виробництво не відомо. Також відсутня інформація про ракети з дистанційним підривом для Javelin, тому для ураження вертольотів або БПЛА необхідне пряме влучення.

Траєкторія польоту

Траєкторія польоту ракети при атаці за прямою лінією. Система Javelin пропонує два режими атаки: згори та прямо.

Завдяки можливості атакувати згори ракети Javelin можуть уражати бронетехніку у дах, який менш захищений в порівнянні з лобом та бортами. Після пуску ракета здіймається на висоту 160 м та залишається на цій висоті поки не наблизиться до цілі на необхідну відстань та під гострим кутом падає на неї згори. Відстань до цілі має бути не менше 150 м. Цей режим непридатний для ураження техніки в критих укриттях (під мостом, тощо) а також завислих вертольотів.

У режимі прямої атаки ракета летить за похилою траєкторією. Для цілі на відстані 2000 м ракета спочатку здіймається до висоти 60 м і звідти майже за прямою летить в бік цілі. Цей режим призначений для ураження бронетехніки в борти, лобову проекцію, та завислих вертольотів. Мінімальна відстань до цілі дорівнює 65 м.

Маршовий двигун має достатньо енергії аби ракета досягла зазначеної цілі. Однак, він повністю вигоряє вже на відстані 850 м. Перші моделі ракет мали ефективну дальність ураження цілей близько 2 км, яку вдалось поліпшити до 2,5 км у наступних версіях. Ракета здатна пролетіти на відстань до 4…4,5 км, але тут влучення у ціль вже не гарантоване. Очікується, що в результаті модернізації ефективна дальність (гарантованого ураження) буде збільшена до 4 км

Оцінка комплексу

Переваги

  • Ураження цілей різних типів завдяки двом режимам запуску ракети, зокрема ураження цілей, що перебувають в укритті чи приховані рельєфом, та в найменш захищену частину бронетехніки — дах.
  • Мінімальна відстань бою — 150 метрів, максимальна — 2500 метрів (більше, ніж у NLAW).
    Відсутня потреба вказувати на ціль, поки до неї летить ракета.
  • Наведення можливе за складних метеоумов, у темряві та під час значної задимленості, що забезпечує значну перевагу над комплексами другого покоління без тепловізійних прицілів.
  • Система наведення ракети не має жодної активної підсвітки цілі, яка може призвести до активації СПЗ з подальшим утворенням димової завіси. Однак, ракета може бути виявлена сучасними системами активного захисту за випромінюванням іонізованих вихлопних газів двигуна в ультрафіолетовому діапазоні.
  • Ракеті важко протидіяти засобами оптико-електронного захисту, оскільки її система наведення взагалі не сприймає модульований сигнал, але наводиться на джерело ІЧ-випромінення далекої частини інфрачервоного спектру.

Недоліки

  • На відміну від NLAW, важчий і використовується спеціально навченими підрозділами.
    Потребує 2-х людей обслуги для ефективних бойових дій: оператора та заряджальника
  • На відміну від Starstreak, вистрілює одну ракету за раз.
  • Велика вартість комплексу пояснюється використанням інфрачервоної голівки самонаведення з об’єктивами великого діаметра. Відомо, що в 2022 році одна ракета коштувала $175 тисяч.
  • Максимальна ефективність досягається на перетятій місцевості. Зокрема природні умови сходу України дещо зменшують ефективність цього ПТРК

Тактико-технічні характеристики

Бойова маса: 22,3 кг
Максимальна ефективна дальність: 2500 м
Мінімальна ефективна дальність: 150 м в режимі атаки згори; 65 м в режимі атаки за прямою
Обслуга: 1-3 осіб
Час приведення в бойову готовність: менше 30 с
Час перезаряджання: менше 20 с
Командно-пусковий блок M98A2 (пульт керування — пускова установка)

Маса з елементом живлення: 6,8 кг
Габарити:
Довжина: 49 см
Ширина: 41,91 см
Висота: 33,02 см
Кратність збільшення денного прицілу: 4
Кут огляду денного прицілу: 6,4×4,8°
Кратність збільшення теплового прицілу в режимі широкого сектора огляду (WFOV): 4
Кут огляду теплового прицілу в режимі широкого сектора огляду (WFOV): 6,11×4,58°
Кратність збільшення теплового прицілу в режимі вузького сектора огляду (NFOV): 12
Кут огляду теплового прицілу в режимі вузького сектора огляду (NFOV): 2×1,5°
Довжина хвилі теплового випромінення, яке опрацьовує тепловий приціл: 8-10 мкм[40]
Маса елемента живлення: 1,01 кг
Час роботи елемента живлення, в залежності від виробника та температури:[81]
Cambe Inc.: 0,5 год за температури понад 49 °C; 4 год за температури менше 49 °C
Saft America Inc.: 0,5 год за температури понад 49 °C; 3 год за температури від 10 °C до 49 °C; 1 год за температури від 10 °C до −29 °C
Час виходу теплового прицілу на робочий режим: 2,5-3,5 хвилин.
Постріл FGM-148 Block 1

Маса з елементом живлення: 15,5 кг
Довжина: 120,9 см
Діаметр: 14 см пускова труба; 29,85 см в районі заглушок
Калібр ракети: 127 мм
Маса ракети: 10,128 кг
Довжина ракети: 108,27 см
Тип бойової частини: тандемна кумулятивна
Маса бойової частини: 8,4 кг[82]
Маса вибухової речовини в бойовій частині (Block 0): 2,67 кг[83]
Бронепробивність: понад 600 мм[53]; за іншими даними до 800 мм за динамічним захистом[84]
Час польоту ракети в режимі атаки згори:
при стрільбі на 1000 м: 4,6 с
при стрільбі на 2000 м: 14,5 с
при стрільбі на 2500 м: 19 с
Максимальна швидкість польоту ракети: 100 м/с при зниженні на ціль при стрільбі на 2000 м в режимі атаки згори[85]
Кратність збільшення ГСН: 9
Кут огляду ГСН: 1×1°
Довжина хвилі теплового випромінення, яке обробляє ГСН: 8-10 мкм за даними ВМФ США[40][35]
Маса елемента живлення: 1,32 кг
Час охолодження ГСН: 10 с
Час роботи елемента живлення: не менше 4 хвилин
Термін зберігання: 10 років

Бойове застосування

Коефіцієнт влучень
Виробник заявляє про коефіцієнт успішних влучень в ціль на рівні близько 94 % та виходить із даних випробувань, під час яких 31 ракети із 32 запущених уразили ціль. Однак коефіцієнт влучень в бойових умовах може істотно відрізнятись від заявленого.

CBS, CNN та New Zealand Herald описували випадки з війни в Іраку коли ракети давали осічки та не стартували, або ж не влучали у ціль. Однак у всіх описаних випадках вдавалось уразити ціль з другого пострілу.[86] У битві за перевал Дебека 14 із 19 запущених ракет уразили ціль.

Серед можливих причин були названі «віртуальні навчання». Робота на тренажерах може доповнювати вивчення системи, але не може замінити реальні навчання. Внаслідок у військових виникали проблеми з виявленням та ідентифікацією цілей та промахи.

Іще однією проблемою, що виникає на практиці, є недостатній тепловий контраст між ціллю та навколишнім середовищем. Для її усунення слід правильно налаштовувати блок керування, але для цього необхідний відповідний досвід.

Залежно від умов застосування та рівня підготовки і досвіду стрільця коефіцієнт влучень може коливатись в межах від 50 % до 75 %

… читати далі про

РПГ-75М   РПВ-16   FLG-5000 AGIT-4   NLAW